Корифеї  української хорової культури ХХ століття: Станіслав Людкевич

Корифеї української хорової культури ХХ століття: Станіслав Людкевич

 

24 січня 2024 року виповнюється 145 років від дня народження Станіслава Пилиповича Людкевича (1879-1979). В Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека (відділ зберігання літератури та обслуговування читачів (сектор Аб.)) відкрито книжкову виставку «Корифеї української хорової культури ХХ століття: Станіслав Людкевич».
Станіслав Людкевич – один з найвидатніших українських композиторів. Прожив сто років великого життя, присвяченого піднесенню національної культури.
Про творчість С. Людкевича написано чимало статей, досліджень. Залишили спогади його учні, викладачі шкіл, консерваторії та ін. Зокрема, диригент, композитор, професор Чернівецького університету ім. Ю. Федьковича Андрій Кушніренко. У статті «Спогади про С. П. Людкевича», вміщеній в збірнику «Станіслав Людкевич у спогадах сучасників» (Упоряд. Зеновія Штундер / 2-е вид. – Жовква, 2014. – С. 250-259), Андрій Кушніренко зазначив, що «Станіслав Пилипович Людкевич – це видатний митець, що поєднав у собі талант композитора, музикознавця, фольклориста, педагога, громадського діяча, який своєю творчою діяльністю, у великій мірі, прилучився до розвою української і світової музичної культури». В музиці Станіслав Пилипович, за словами Кушніренка, був «геніальний, недосяжний», В людських стосунках – «доступний, привітний, уважний, особливо до своїх учнів», які проявляли «інтерес до навчання».
Диригент, композитор, професор Дрогобицького педуніверситету ім. І. Франка Роман Сов’як у статті «Не вмре його пісня» підкреслив, що творча спадщина Станіслава Людкевича переконливо підтверджує тезу: «Геніальний талант – у всьому геніальний, і у великому, і в малому». Під керівництвом Станіслава Людкевича Роман Сов’як проходив курс хорового аранжування у Львівській консерваторії ім. М. Лисенка. Роман Сов'як згадував, що Станіслав Людкевич «завжди був винятково скромним», «намагався уникати розмов навколо своєї творчості». Але «поодинокі його композиції, здебільшого хорові, студентська аудиторія любила, вивчала і знала». Навчаючись на диригентському факультеті в класі доцента Вахняка Е. Д., Роман Сов'як познайомився із безсмертним твором композитора – кантатою-симфонією «Кавказ», яку згодом мав щастя чути під керуванням її неперевершеного інтерпретатора професора М. Колеси.
Оперна співачка Марія Бойко (стаття «Спогади») написала про Станіслава Людкевича: «Його музична спадщина, у всіх формах, безцінна для українства». «Все його життя – це боротьба за своє рідне національне… Усі його твори, чи то великі полотна, як кантати «Кавказ», «Заповіт», чи то солоспіви «За байраком байрак», «Ой ти дівчино з горіха зерня», «Спи дитинко моя», «Розпука», чи то мініатюра «Тайна» і багато інших, покладені на найвагомішу поезію українську…».
Фото:
С. Людкевич в Івано-Франківському парку 1950-і роки (фото З.-Ш.);
Людкевич вдома грає (1970-і роки);
Після концерту хору Є. Вахняка 29 січня 1979 р. В першому ряді стоять зліва: Є. Вахняк, Надя Кос з сином, С. Людкевич, А. Кос-Анатольський, З. Штундер.
Текст підготувала Наталя Звольська, завідувач відділу науково-консультативної та методичної роботи ЛОНПБ

Пов'язані статті

Квітень

Березень

Лютий

Календар подій

Індексування за УДК

Індексування за УДК

Книга Вголос

Як нас знайти