23 квітня 2024 року виповнюється 450 років від дня народження Вільяма Шекспіра (1564-1616), англійського драматурга та поета, гуманіста доби Відродження.
За словами Торкут Наталії Миколаївни, фахівця з історії зарубіжної літератури, доктора філологічних наук, професора, академіка АН ВШ України, члена Європейської асоціації шекспірознавців (ESRA), «постать генія – чи не єдиний феномен, що спроможний протистояти руйнівній силі його Величності Часу. Навіть Хронос, якого греки наділили жорстокою властивістю пожирати власних дітей, тут – безсилий, адже геній належить вічності, і життєдайна енергія його творчого духу – невичерпна». Колись Гете, німецький поет, драматург, сказав: «Шекспір і нема йому кінця».
В Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека (відділ зберігання літератури та обслуговування читачів (сектор Аб)) до такої поважної дати Вільяма Шекспіра відкрито книжкову виставку «Геній століть».
Серед книг, представлених на виставці, є видання: Шекспір В. Історичні хроніки: Пер. з англ. (- Харків, 2004. – 511 с.). Автор передмови до цієї книги - Торкут Наталія Миколаївна. Вона підкреслила, що канонічна біографія Вільяма Шекспіра складалася протягом останніх трьох з половиною століть на основі нечисленних документально підтверджених фактів та апокрифічно-легендарних відомостей. На жаль, ані за життя, ані відразу ж після смерті драматурга не було написано жодного його життєпису. Тож не дивно, що в біографії Шекспіра зустрічаємо чимало слів з відтінком гіпотетичності й непевності. Навіть дата його народження достеменно невідома: вона встановлена за датою хрещення (26 квітня 1564 року), яка зафіксована у книзі парафіяльної церкви св. Трійці провінційного містечка Стретфорд-на-Ейвоні. Оскільки в ті часи дитину зазвичай хрестили третього дня, то днем народження великого драматурга прийнято вважати 23 квітня. Така дата цілком влаштовує англійців з огляду на її знаковість: цей день є днем св. Георгія – покровителя Англії, тож символічно, що великий національний поет народився у день національного свята.
Батько поета, Джон Шекспір, якого внаслідок міфотворчості антистретфордіанців уявляють малоосвіченим, насправді був доволі впливовою і авторитетною у своєму місті людиною. Він обирався бейліфом Стретфорда (міським головою) (1568), призначався на посаду мирового судді. Дружина Джона Шекспіра, Мері, походила з роду заможного землевласника дворянина Роберта Ардена. У родині Шекспірів було восьмеро дітей. Лише п'ятеро дожили до дорослого віку. Найстаршим серед них був Вільям, на якого батьки покладали великі надії.
Вільям Шекспір був відданий до стретфордської граматичної школи. У школах такого типу учні навчалися безкоштовно. Пріоритет надавався латинській граматиці та риториці, вивчалися твори кращих античних авторів.
У 1577 році фінансові справи родини різко погіршилися, невдовзі через борги Джон Шекспір змушений був продати успадковані від Роберта Ардена землі. Чим займався Вільям Шекспір після 1578 року, достеменно не з'ясовано.
У вісімнадцятирічному віці Вільям Шекспір одружився з донькою заможного селянина Анною Гетвей. У них народилася донька Сьюзен та двійнятка Джудіт і Гамнет. У 1587 році Шекспір вирушив до Лондона, залишивши сім'ю у Стретфорді на утриманні своїх батьків.
Чим саме займався Шекспір у столиці протягом перших двох-трьох років, точно невідомо. Його акторська кар'єра розпочалася, ймовірно, у театрі «Роуз» десь наприкінці 80-х років, а згодом, разом із трупою Джеймса Бербеджа йому довелося попрацювати і в «Театрі» (1594-1597), і в «Куртині» (1598-1599), і в «Глобусі», збудованому в 1599 році синами Бербеджа.
Наталія Торкут стверджує, що як актор Вільям Шекспір не відзначався високими майстерністю та здібностями. Достеменно відомо, що у власних п’єсах він зіграв тінь батька Гамлета і старого слугу Адама в комедії “Як вам це сподобається»).
Творча діяльність Шекспіра, на думку літературознавців, розпочалася на початку 90-х років. Вже 1592 року він був знаний у театральному середовищі Лондона як драматург. Сучасні науковці вважають першими драматичними творами Шекспіра «Комедію помилок» та історичні хроніки «Генріх VІ» і «Річард ІІІ».
Справжнє визнання літератору-початківцю принесли не перші п’єси, а поеми “Венера і Адоніс» (1593) та «Збезчещена Лукреція» (1594), присвячені Генрі Ріслі, графу Саутгемптону – молодому можновладцю, шляхетному покровителю мистецтв, що був наділений блискучим розумом і численними талантами.
Біографи вважають, що саме нечувана щедрість графа Саутгемптона, який по-царськи винагородив літератора-початківця, заклала основи майбутнього добробуту Шекспіра. У 90-ті роки він спромігся стати співвласником «Глобуса», придбав для своєї родини найкращий у Стретфорді будинок та здійснив заповітну мрію свого батька, Джона Шекспіра, - одержав дворянський статус і право на фамільний герб. Сучасники назвали Шекспіра «англійським Овідієм».
Творча біографія Шекспіра завершується 1613 роком. Саме цього року під час прем’єри “Генріха VІІІ» згорів дотла театр «Глобус», театр, на сценічних підмостках якого протягом майже 15-ти років народжувалися і вмирали, перемагали і зазнавали поразок, страждали і розмірковували сотні шекспірівських героїв. Під час цієї пожежі, як вважається, й згоріли рукописи Шекспірових п’єс. Приблизно через рік «Глобус» буде відбудований заново, але Шекспір вже не напише для його відвідувачів жодного рядка.
Відійшовши від театральних справ та покинувши столицю, драматург повернувся до рідного Стретфорда, де й жив разом зі своєю родиною до самої смерті. Щоправда, він остаточно не втрачав контактів з тими, з ким його пов’язувало багаторічне віддане служіння Мельпомені.
Текст підготувала Наталя Звольська, завідувач відділу науково-консультативної та методичної роботи ЛОНПБ
