10 вересня 2024 року виповнюється 130 років від дня народження Олександра Петровича Довженка (1894-1956), українського кінорежисера, письменника, кінодраматурга, художника. У відділі зберігання документів та обслуговування користувачів Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека відкрито книжкову виставку «Я син свого часу».
Українського кінорежисера Олександра Довженка радянська влада не розстріляла і не згноїла у таборах. Однак доля, яку йому приготували, була не менш трагічною. Цькування Довженка розпочалося після виходу його фільму «Земля» – кінороботи, яку називали геніальною визнані майстри світового кінематографу.
Довженка шанували і шанують у широкому світі не за сталінські фільми «Аероград» та «Мічурін», а за його перші три великі українські фільми «Звенигора», «Арсенал», а головно – за фільм «Земля». Довженко завоював собі світ тими фільмами, що належать до «розстріляного відродження» і які були заборонені Кремлем у час масового погрому України на початку 30-х років.
Щастя Довженка і всього українського відродження 20-х років було в тому, що фільм «Земля» глядачі могли розуміти без перекладу в Парижі, Лондоні та Нью-Йорку, в Токіо, Делі та Римі. Нещастя Довженка і українського відродження було в тому, що вони були українські. Зроблений Довженком в Україні у 1930 році фільм «Земля» того ж року ішов на екранах Нью-Йорка і був оцінений, як геніальний твір кіномистецтва. Але в підневільній Україні фільм «Земля» дістав ярлик «буржуазно-націоналістичної контрабанди». Довженко опинився перед загрозою розстрілу або каторжного концтабору.
«Довженко, уродженець чарівної закутини української землі, промчав метеором на обрії нашого безрадісного 20-го сторіччя», - так сказав про Олександра Довженка американський письменник, поет Шарль Форд
