В читальній залі Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека відкрито книжково-журнальну виставку «Їх слава повік не зів’яне». 01 листопада – День Листопадового чину.
1 листопада 1918 року є однією з найважливіших дат в історії українського державотворення початку ХХ століття.
Саме 1 листопада 1918 р. у Львові відбулося збройне повстання, відоме як Листопадовий чин або Листопадовий зрив, метою якого було встановлення української влади на західноукраїнських землях і – як результат – проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Листопадовий чин, проголошення ЗУНР і подальша боротьба українців Західної України за національне визволення стали невід’ємною складовою Української революції 1917–1921 рр.
На четвертому році Першої світової війни Австро-Угорщина опинилася в умовах політичного розпаду. 16 жовтня 1918 р. австрійський цісар Карл І своїм маніфестом «До моїх вірних австрійських народів» оголосив про перетворення Австро-Угорської імперії на федеративну державу. «Австрія по волі своїх народів, – зазначалося в цьому документі, – має стати союзною державою, у якій кожне плем’я на області, яку воно заселяє, творить свій власний державний організм». В результаті на уламках Австро-Угорської імперії, що зазнала поразки у Першій світовій війні, утворилося декілька самостійних держав. 18 жовтня 1918 р. українські депутати австрійського парламенту і Галицького та Буковинського сеймів сформували у Львові Українську Національну Раду, яка заявила про утворення Української Держави (до 13 листопада 1918 р.) на українських етнічних землях Австро-Угорщини. Натомість у Кракові польські політики створили Польську ліквідаційну комісію, яка мала 1 листопада перебрати у Львові владу в австрійського намісника Галичини.
30 жовтня намісник відмовився передати владу Українській Національній Раді, і наступного дня Рада та Український військовий комітет розпочали підготовку до повстання. О четвертій годині ранку 1 листопада півтори тисячі вояків і 60 старшин під командуванням сотника Легіону УСС Дмитра Вітовського зайняли у Львові ратушу, вокзал, поштамт, банки і казарми, заарештували намісника та коменданта міста.
Повстання виявилося майже безкровним, і вже на ранок у місті з’явилися українські патрулі з синьо-жовтими стрічками на шапках. На Львівській ратуші було піднято синьо-жовтий український прапор, виготовлений дружиною директора «Народної торгівлі» Марією Лазорко і встановлений 17-річним Степаном Паньківським.
О сьомій годині ранку Дмитро Вітовський подав представнику Української Національної Ради Костю Левицькому рапорт про опанування Львовом. На стінах будинків Львова були вивішені оголошення: «Волею українського народу утворилася на українських землях старої Австро-Угорської монархії Українська Держава. Найвисшою державною властю Української Держави є Українська Національна Рада. З нинішнім днем Українська Національна Рада обняла владу в столичнім місті Львові і на цілій території Української Держави». Львів, заснувши в жовтні ще в монархії Габсбурґів, прокинувся у листопаді в Українській державі.
13 листопада був ухвалений тимчасовий Основний закон, за яким нова держава стала називатися Західно-Українською Народною Республікою.
Попри утворення українського уряду та проголошення ЗУНР, збройне протистояння між Українськими Січовими Стрільцями та польськими вояками призвело до польсько-української війни. Навіть об’єднавши у липні 1919 р. свої збройні сили з військами Директорії УНР, Українська Галицька армія не змогла протистояти активному натиску поляків і зазнала поразки. 14 березня 1923 р. Рада амбасадорів Антанти ухвалила рішення про передання української частини Галичини під владу Польської держави на правах автономії, закріпивши окупацію західноукраїнських земель Другою Річчю Посполитою.
Листопадовий чин у Львові і проголошення ЗУНР показали всьому світові не тільки етнічну, але й державну присутність українців у Центрально-Східній Європі.
Листопадові події 1918 р. у Львові з часом знайшли своє відображення у численних спогадах учасників тих буремних днів, творах письменників, картинах та поштових листівках відомих українських художників (Е. Козак, О. Курилас, І. Кучмак, Л. Перфецький, Ю. Буцманюк та ін.). До слова, серед розмаїття творчого спадку відомого українського художника-карикатуриста Едварда Козака (1902–1992), більш відомого під творчим псевдонімом «Еко», особливе місце належить саме «листопадовим образам», які від середини 1950-х років з’являлися на обкладинці майже кожного листопадового випуску діаспорного гумористично-сатиричного часопису «Лис Микита» (США). Також його ілюстрації з «листопадовими образами» прикрашали і дитячий журнал «Веселка» (США). Майже всі числа цих журналів зберігаються в ЦДАГОУ.
Упродовж десятиліть представники української діаспори відзначали події, що відбулися у Львові 1 листопада 1918 р., вшановували учасників Листопадового чину і пам’ять про них, влаштовуючи культурно-просвітницькі заходи (академії, публічні читання тематичних рефератів, концерти і театралізовані вистави тощо).
В Україні також щороку, 1 листопада у Львові відзначають День Листопадового чину. У пам’ять про нього в центрі Львова названо вулицю, а 31 жовтня 2018 р. був відкритий пам’ятник Героям Листопадового чину присвячений, 100-літтю Листопадового чину та утворення ЗУНР (скульптор В. Цісарик).
Текст підготувала Неоніла Цепко, бібліотекар 1 категорії
\
