Час бере своє, і сьогодні вже мало хто знає, що на вулиці Драгоманова у Львові (тоді ще це була вулиця Мохнацького) у 1900 - 1918 роках жив Іван Боберський – видатний український педагог, професор, громадський діяч, фундатор, теоретик і практик української фізичної культури. Іван Боберський ставив собі за мету виховання молоді у зовсім іншому, як досі, спортовому русі – на зразок руху у західних країнах. Він, як писали його сучасники, «прагнув вивести українську молодь з австрофільства дорогою фізичної культури».
Ідеалом Івана Боберського, за словами дослідника Є.Жарського, був «сталевий вояк, крицево-криштальний характер, велике, повне любови до рідного краю серце, здорова душа – все це у здоровому тілі». А одне з гасел професора, який вважався дуже сильною людиною, було таке: «Кріпи свої сили, бо як ти слабий – то світ скрутить тобі карк».
…Народився Іван Миколайович Боберський (1873 — 1947) у селі Доброгостів на Галичині (тоді Австро-Угорщина) у багатодітній родині греко-католицького священника о. Миколи Боберського – ця родина мала давнє шляхетне походження. Закінчив Львівський університет, згодом у Відні склав іспит з фаху «вчителя руханки» у середніх школах, далі навчався у Грацькому університеті в Австрії.
1899 року після закінчення навчання Іван Боберський повернувся до рідного дому. Він - кваліфікований спеціаліст з німецької філології та один небагатьох у краї дипломованих вчителів фізкультури. Влаштовується працювати в цісарсько-королівську гімназію імені Франца Йосифа у Дрогобичі, де викладає німецьку мову та веде уроки гімнастики в 1- 6 класах. Але працює недовго – вимогливість та принциповість Боберського не подобаються керівництву гімназії. Змушений звільнитися після того, як поставив «двійку» синові старости повіту. 1900 року повертається до Львова.
У Львові Іван Боберський працює у Першій академічній гімназії (від червня 1901 року) на посаді професора німецької мови й класичної філології, а від 1903 року викладає у цій гімназії фізкультуру.
Паралельно викладає німецьку мову та руханку в гімназії сестер Василіянок, разом з Альфредом та Леонардом Будзиновськими створює Учительський гурток для підготовки вчителів руханки. Згодом починає працювати і жіночий відділ Вчительського гуртка – однією з його вихованок була Олена Степанів, найперша жінка-хорунжа Українських січових стрільців.
Збереглися спогади, що «молодь дуже любила свого професора, який цілу зиму ходив без плаща та накриття на голові».
Іван Боберський багато зробив для розвитку української педагогіки спортивного спрямування. Уклав низку підручників: «Забави й гри рухові» (1904—1905), «Копаний м'яч» (1906), «Значення руханкових товариств» (1909) та інші. У цих підручниках запропонував такі українські спортивні терміни, як «сітківка» (теніс), «відбиванка» (волейбол), «копаний м'яч» (футбол), «гаківка» (хокей), «стусан» (бокс), «кошиківка» (баскетбол), «лещетарство» (лижний спорт) тощо.
Провадив активну громадську діяльність. Сприяв становленню «Пласту» – саме він придумав назву цієї організації, При гімнастичному товаристві «Сокіл» підготував перших українських учителів фізичного виховання. Також очолював спортивне товариство «Сокіл-Батько» у Львові. Активними членами цього товариства, до слова, були сини Івана Франка – Петро і Тарас.
З початком Першої світової війни Іван Боберський брав участь у формуванні легіону Українських Січових стрільців, увійшов до складу Бойової управи стрілецтва. Видав книги «УСС в Карпатах», «Збірник пісень УСС», а також зібрав і зберіг документальні матеріали про українське військо. Був повноважним представником уряду ЗУНР в США і Канаді (1920 рік).
З 1932 року жив у маленькому містечку Тржичі (нині — Словенія; звідти була родом його дружина Йосифина). Помер 1947 року, до останнього подиху підтримуючи стосунки з Україною…
НА ПОЛИЦЯХ НАШОЇ БІБЛІОТЕКИ ЗНАЙДЕТЕ ЦІКАВІ КНИГИ ПРО ІВАНА БОБЕРСЬКОГО.
Зокрема це розкішне, багато ілюстроване видання «Іван Боберський. Основоположник української тіловиховної і спортивної традиції». Книга авторства Андрія Сови, Ярослава Тимчака за наук. ред.. Євгена Приступи. Львів. ЛДУФК, «Апріорі», 2017 рік.
Є також унікальне видання - книга професора Григорія Ващенка «Тіловиховання як засіб виховання волі і характеру». Це видання побачило світ у видавництві «Авангард» у Мюнхені далекого тепер 1958 року. Івану Боберському присвячена стаття «Боберський як піонер в розбудові української системи тіловиховання».
Є на наших полицях також спарений 8-9 номер журналу для молоді «АВАНГАРД», який побачив світ 1953 року. Цей журнал - орган центрального комітету Спілки української молоді. Містить статтю Олега Гуйки «Незабутня постать – проф. І. Боберський», присвячену 5 річниці по смерті професора.
Запрошуємо Вас приходити до нас і знайомитися з цими виданнями та з постаттю видатного українця.
Прес-служба КЗ ЛОР ЛОНПБ
