В українській педагогіці є чимало вартих уваги напівзабутих імен, одне з яких – Олена Журлива (Котова) – українська педагогиня, дитяча письменниця, поетеса «Розстріляного відродження», перекладачка, літературознавиця, талановита оперна співачка, яка володіла унікальним голосом – мецо сопрано.
Дослідники пишуть, що Олена Журлива була наділена особливим шармом. Європейський вишкіл, українська духовність, витонченість, освіта, незвичайна врода. В Журливу були закохані Павло Тичина та Володимир Сосюра. У її житті були присутні Леся Українка, композитор Микола Лисенко, Микола Вороний, Олександр Олесь.
Народилася Олена 24 червня 1898-го року у Смілі на Черкащині. у багатодітній сім’ї сільського вчителя церковно-приходської школи. Олена мала вісім братів та сестер, з яких вижили тільки вона і молодша на шість років Катруся. Можливо, саме тому обрала літературний псевдонім Журлива, який зрештою наклав певний фатум на усе подальше життя. Адже у долі Олени Журливої, наче у краплі води, відбилася вся тодішня трагічна епоха…
…Жила сім’я бідно, часто переїжджала. Але сестри росли допитливими та талановитими. Олена ходила з батьком на ярмарок, щоб послухати сліпих лірників. У 14 років познайомилася з Лесею Українкою, якій читала свої перші вірші. Екстерном склавши іспити в Уманській гімназії, Олена вступила на філологічний факультет Вищих жіночих курсів у Києві, який закінчила 1922 року з дипломом кандидата філологічних наук.
Перше місце праці - вчителька української мови в школі на околиці Києва – директором цієї школи був український педагог та письменник Степан Васильченко. Є спогади, що Олена брала активну участь в шкільному літературному житті, разом з Васильченком та дітьми видавала шкільну літературну газету. В цей же час своїми модерними віршами завойовувала повагу в літературних колах столиці – друкувалася в журналі «Українська хата».
Учительській праці Олена присвятила багато років життя - вчителювала в школах Києва, Харкова, Дніпропетровська, Кропивницького, щоб вижити у важкі роки - давала приватні уроки.
…У 1929 році вийшла заміж за інженера Петра Котова. Шлюб виявися невдалим через зради чоловіка. Свою тугу виливала у віршах.
Ще один важкий рік - 1938. Олену заарештували за «агітацію проти радянської влади» - особлива нарада НКВС СРСР засудила її до позбавлення волі у виправно-трудових таборах Алтаю на 10 років.
На Алтаї молоду вродливу жінку призначають… конюхом диких киргизьких коней. Якось впала з коня й ледь не вбилася. Люди допомогли дістатися бараку. Приїхав чоловік і не впізнав красуню-дружину - від чарівної жінки лишилася сумна посмішка на змарнілому обличчі.
Тільки завдячуючи клопотанню Павла Тичини, який на той час мав літературну славу, Олена Журлива достроково звільнилася у 1944 році і повернулася в Україну.
Суворий клімат і важка фізична праця підірвали її здоров’я. Вона хвора і самотня. Разом з сестрою переїжджають в Кропивницький (тоді Кіровоград), Жінки поселяються на вулиці Фонтанній, яку через роки перейменують на честь Олени Журливої. Їхній будинок стоїть і досі. Кажуть, в дворі, як і багато років тому, кожної весни зацвітає бузок.
З 1951-го по 1956-й рік у Кропивницькому Олена працює у третій школі – нині це «Гімназія імені Олени Журливої». «У 1951 році в нашу школу прибула гарна, лагідна і дуже привітна вчителька Олена Костівна Журлива. Одягнена була завжди в білосніжну блузку і темного кольору спідницю, а на голові – яскрава, червона в квітках українська хустка. Взимку вона вдягала синю свитку, оздоблену світло-сірим смушком, на голові – сіра шапка. Все, все було в ній красиве і любе нам: і одяг, і її теплий ніжний погляд карих очей, що випромінювали материнську ласку, і її чарівний неповторний мелодійний голос», – так згадували учні свою вчительку.
Про те, хто приїхав у місто, кіровоградці довгий час не знали. «Місцеві випадково дізналися, що в Кіровограді живе поетеса Олена Журлива. Письменники та вчителі почали приходити до неї та допомагати. Особливо тоді, коли вона вже не вставала: і будинок обклали, і дрова привозили, бо в хаті було холодно. А потім вже й з Києва до неї приїжджали, зокрема Олесь Гончар.
Коли Олену паралізувало, мусила залишити школу. Майже не могла говорити, і сестра Катерина мусила нахилятися, щоб її почути. Але навіть в такому стані Олена надиктовувала свої вірші. У цей час виходили збірки Журливої, складені здебільшого з віршів, які написала раніше. Друкувалися й книжки для маленьких дітей, вірші з яких сьогодні читають малятам у дитячих садочках чи в початкових класах шкіл на позакласному читанні: «Хто знає, як рік минає», «Голуби», «Ой літечко, літо», «Хазяєчка», «У нашої Наталі». Звісно, були у Журливої і так звані радянські вірші, але такий, на жаль, був час…
У 2016 році на честь Олени Журливої названо провулок в Олександрії. Її іменем названа Смілянська міська центральна бібліотека. Щемну пісню на слова Олени Журливої «Мовчи» сьогодні виконує популярний рок-гурт «С.К.А.Й».
На полицях нашої бібліотеки знайдете інформацію про Олену Журливу та книги з її віршами. Зокрема це номер за серпень 1998 року журналу Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України та СПУ «СЛОВО І ЧАС». Тут вміщена стаття про листування Олени Журливої з Павлом Тичиною – підготовлена працівниками Фонду Олени Журливої.
Є збірочка поезій «Українська хата», видана у 1990 році в Києві.
«Вибране» Олени Журливої. Київ. «Дніпро» 1974 р.
Книга «З порога смерті» - про українських письменників, які стали жертвами сталінських репресій, видана у Києві у 1991 році. Одна з публікацій присвячена саме Олені Журливій.
Є чимало інших книг.
Приходьте знайомитися з біографією та творчістю цієї незвичайної педагогині та письменниці, яка і понині не перестає вражає силою таланту та силою духу.
