23 січня 2026 року виповнюється 135 років від дня народження українського поета, перекладача, державного та громадського діяча П.Г. Тичини (1891-1967). В Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека (абонемент) відкрито книжкову виставку «Сонячні кларнети української поезії».
Привертає увагу поема-симфонія Павла Тичини «Сковорода». Перший її варіант був написаний в 1920-1922 роках. Науковці вважають, що ця поема — один із найкращих зразків високого поетичного стилю в українській ліриці першої третини ХХ ст.
Павло Тичина дивовижно змальовує поле, гори. Бачить у них «справжній ключ до душі». Ось уривок:
«Поле, поле!
Яке воно кругле!
Яке воно просте і довершене –
Поле!
За кругом круг тече,
За гору гора забігає.
Отут,
Тут справжній ключ до душі.
Колос зігнувся і дивиться в землю –
Пізнай себе самого.
Небо в тисячі люстер перехмарюється –
Пізнай себе самого…».
Також Павло Тичина підкреслює, за що Григорій Сковорода дякував Богу:
«… подяка Богові за все,
найперше ж
за те, що потрібне зробив нетрудним,
а трудне непотрібним.
На всіх шляхах життя
єднай свою хисткую волю
з волею Творця.
Подяка Богові за все».
Павло Тичина народився в селі Піски на Чернігівщині в сім’ї дяка. Співав у монастирському хорі, пізніше грав в оркестрі на кларнеті, у зрілому віці сам писав музику, малював, перекладав із семи мов.
Навчався в Комерційному інституті у Києві.
Перша збірка віршів Тичини називалася “Сонячні кларнети”. Вона була видана у розпал Української революції і сприймалася сучасниками як відтворення її “золотого гомону”. В збірці «Сонячні кларнети» є вірш «Гаї шумлять…», який став відомою піснею. Ось уривок:
«Гаї шумлять —
Я слухаю.
Хмарки біжать —
Милуюся.
Милуюся — дивуюся,
Чого душі моїй
так весело».
Український літературознавець Володимир Моренець у 2005 році зазначив, що 1918-1924 роки – це «найсвітліший час» творчості Тичини. «А що сталося з Тичиною після 24-го року – це тема окремої розмови…».
Українська літературознавиця, дослідниця літератури 1920-х років з Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Ярина Цимбал у 2005 році висловила думку про те, що Павло Тичина для неї «настільки суперечлива постать». Вона назвала його «переляканим генієм».
Текст підготувала Наталія Звольська, завідувач відділу науково-консультативної та методичної роботи ЛОНПБ
