23 січня 2026 року виповнюється 135 років від дня народження українського поета, перекладача, державного та громадського діяча П.Г. Тичини (1891-1967). В Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека (абонемент) відкрито книжкову виставку «Сонячні кларнети української поезії».

Привертає увагу поема-симфонія Павла Тичини «Сковорода». Перший її варіант був написаний в 1920-1922 роках. Науковці вважають, що ця поема — один із найкращих зразків високого поетичного стилю в українській ліриці першої третини ХХ ст.

Павло Тичина дивовижно змальовує поле, гори. Бачить у них «справжній ключ до душі». Ось уривок:

«Поле, поле!

Яке воно кругле!

Яке воно просте і довершене –

Поле!

За кругом круг тече,

За гору гора забігає.

Отут,

Тут справжній ключ до душі.

Колос зігнувся і дивиться в землю –

Пізнай себе самого.

Небо в тисячі люстер перехмарюється –

Пізнай себе самого…».

Також Павло Тичина підкреслює, за що Григорій Сковорода дякував Богу:

«… подяка Богові за все,

найперше ж

за те, що потрібне зробив нетрудним,

а трудне непотрібним.

На всіх шляхах життя

єднай свою хисткую волю

з волею Творця.

Подяка Богові за все».

Павло Тичина народився в селі Піски на Чернігівщині в сім’ї дяка. Співав у монастирському хорі, пізніше грав в оркестрі на кларнеті, у зрілому віці сам писав музику, малював, перекладав із семи мов.

Навчався в Комерційному інституті у Києві.

Перша збірка віршів Тичини називалася “Сонячні кларнети”. Вона була видана у розпал Української революції і сприймалася сучасниками як відтворення її “золотого гомону”. В збірці «Сонячні кларнети» є вірш «Гаї шумлять…», який став відомою піснею. Ось уривок:

«Гаї шумлять —

Я слухаю.

Хмарки біжать —

Милуюся.

Милуюся — дивуюся,

Чого душі моїй

так весело».

Український літературознавець Володимир Моренець у 2005 році зазначив, що 1918-1924 роки – це «найсвітліший час» творчості Тичини. «А що сталося з Тичиною після 24-го року – це тема окремої розмови…».

Українська літературознавиця, дослідниця літератури 1920-х років з Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Ярина Цимбал у 2005 році висловила думку про те, що Павло Тичина для неї «настільки суперечлива постать». Вона назвала його «переляканим генієм».

Текст підготувала Наталія Звольська, завідувач відділу науково-консультативної та методичної роботи ЛОНПБ