У нинішній передвеликодній час чимало літературознавців та дослідників пишуть дуже цікаві статті про Великдень в житті великих українців. Зокрема Лесі Українки, яка іще в ранній юності разом з сестрою Ольгою пекла мереживні паски за родинними рецептами Косачів.
Також Івана Франка, який називав паску «великим хлібом»,і Василя Стефаника, у котрого на великодньому столі обов’язково мав бути будз — свіжий овечий сир. Письменник не мав овець, тож купував будз на базарі.
Сьогодні згадаймо про Великдень в контексті життя ще одного колоритного українця - Гната Хоткевича. Письменника, який, народившись у Харкові, всім серцем полюбив Великодні свята на Гуцульщині, і неперевершено оспівав їх у своїх творах.
Гнат Хоткевич (1877 — 1938) — літературознавець та мистецтвознавець, історик і етнограф, автор багатьох новел, оповідань, повістей, романів. Більшу частину свого життя прожив у рідному Харкові. Ще в студентські роки віртуозно опанував гру на бандурі. Був у числі організаторів виступу кобзарів-лірників на Археологічному з'їзді в Харкові (1902), фундатором не одного театру.
Один з тих яскравих творів, у яких Гнат Хоткевич описав гуцульський Великдень – це «Гуцульський рік». Етнографічна п'єса (етнодійство) в чотирьох діях. Гнат Хоткевич написав її у 1910 році для створеного ним Гуцульського аматорського театру в селі Красноїлля Верховинського району Івано-Франківської області. За задумом Хоткевича, гуцульський театр повинен був показати світу самобутню історію, культуру та побут давньої Гуцулії. Акторами у першій постановці «Гуцульського року» були корінні гуцули, які мали завдання грати… самих себе.
Актуальність п’єси і в наші дні засвідчує той факт, що порівняно недавно, восени 2018, Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької розпочав театральний сезон саме прем’єрою вистави «Гуцульський рік» за твором Гната Хоткевича. І цією прем’єрою буквально зачарував глядачів. Як і в творі Хоткевича, Великдень на заньківчанській сцені представлений писанками, парубоцько-дівочими «перебранками» та співаними хороводами-«гагілками»,
Гуцульським Великоднем Гнат Хоткевич милується і в повісті «Камінна душа». Змальовує його як час шаленого пробудження природи та народних пристрастей. Свято супроводжується гуцульськими обрядами — «бечковою неділею» (побиттям прутєм), «живною середою», масовими гуляннями легінів і дівчат. «...І, мов зачарована, стояла Маруся й дивилася. Чи то сон їй сниться, чи то казку лицарську хтось оповідає? Але се був не сон і не казка — лиш гуцульський Великдень! …Минув Великдень — і якось одразу настали теплі дні. Скінчився період боротьби початків, шаленої битви скованих і схованих сил, коли все живе мало одну ціль — проявитися, родити й родитися».
Великдень присутній і в творі Хоткевича «Довбуш» – тут він містично описаний як той особливий час, коли відкриваються таємні комори з грошима та діамантами Олекси Довбуша.
…НКВД не пробачило Гнату Хоткевичу любов до рідної землі, її традицій та культури. У 1938 році письменника звинуватили в тому, що він нібито «є учасником контрреволюційної української повстанської організації і агентом німецької розвідки, проводив націоналістичну і шпигунську діяльність». Розстріляли Гната Хоткевича 8 жовтня. Реабілітували посмертно.
НА ПОЛИЦЯХ НАШОЇ БІБЛІОТЕКИ ЗНАЙДЕТЕ ЧИМАЛО ТВОРІВ ВЕЛИКОГО УКРАЇНЦЯ – їх вам підберуть у відділі обслуговування читачів. Разом з цими творами пізнаєте неповторність гуцульського Великодня.
Є у нас і статті про творчість Хоткевича. Наприклад у № 6 журналу «Мовознавство» опублікована стаття І.Г. Матвіяс «Відображення гуцульського говору в мові творів Гната Хоткевича».
Тож ласкаво запрошуємо приходити знайомитися…
Прес-служба КЗ ЛОР ЛОНПБ
