25 липня 2024 року в Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека (клуб «Вивчаємо видатні постаті України»; вул. Зелена, 24) відбулася презентація книги української акторки, поетеси, журналістки Мирослави Сидор «Поезія миру та війни: поезія, есе» (- Львів: СПОЛОМ, 2024. – 312 с.; іл.).
Книгу презентували: автор поезій, есе – Мирослава Сидор; автор ілюстрацій – Народний художник України, заслужений діяч мистецтв України Володимир Слєпченко; ідейний натхненник – журналіст-міжнародник, активний громадський діяч, член правління товариства «Меморіал» ім. В. Стуса, представник БО «Благодійний фонд Козицького» Марко Сімкін.
Гостей представила керівник книгозбірні Оксана Кумецька. Вона зазначила, що презентація збірки віршів та есе не відбулася б, якби не Благодійна організація «Благодійний фонд Зіновія Козицького». Учасники заходу хвилиною мовчання вшанували пам’ять онука мецената Зіновія Козицького, сина очільника Львівської ОВА Максима Козицького – Зіновія, який після важкої хвороби на 19 році життя 24 липня 2024 року відійшов у Вічність.
Завідувач відділу науково-консультативної та методичної роботи ЛОНПБ, ініціатор, організатор клубу «Вивчаємо видатні постаті України» Наталя Звольська звернула увагу на вірш Мирослави Сидор «Прийде на нашу землю жадана Перемога», який не увійшов до збірки «Поезія миру та війни», бо був написаний Мирославою Сидор пізніше, але на сьогодні дуже актуальний. У вірші автор змалювала своє бачення Перемоги: скривавленої, в сльозах, в повсюдних цвинтарях, простреленої в груди, безокої і безногої, скаліченої в полоні, задивленої у Страх.
Наталя Звольська звернула також увагу на ілюстрацію Володимира Слєпченка до вірша «Прийде на нашу землю жадана Перемога» - зображення увінчаного терновим вінцем Ісуса, який несе важкий хрест у вигляді двох схрещених ракет. Позаду – зруйновані будинки та дорожні знаки «Пішоходних переходів», які лише нагадують, що колись використовувалися для безпеки руху людей. Голову Ісуса оточує оптичний приціл.
Марко Сімкін тепло розповів про свою співпрацю з Мирославою Сидор та Володимиром Слєпченком. Він зазначив, що, українка за національністю, Мирослава Сидор знає іврит та ряд інших іноземних мов. Написала багато віршів, присвячених російсько-українській війні 2022-2024 років в Україні та Героям цієї війни. Марко Сімкін продекламував вірш поетеси «Сьогодні – край світу, це – Україна». Прозвучали болем пройняті слова:
…Сьогодні край світу – у наших домівках.
І в тих що упали, і в тих, що стоять.
У чорних проваллях розбомблених вікон,
У стогоні й крику відчайних проклять…
Мирослава Сидор з великою вдячністю звернулася до ілюстратора книги Володимира Слєпченка та ідейного натхненника Марка Сімкіна, без якого, на її думку, вона б не видала книгу. Мирослава Сидор продекламувала вірш, який присвятила Володимиру Слєпченку на його 75-річчя.
Мирослава Сидор розповіла про себе, свої вірші, присвячені війні в Україні та Львову, вірші, написані з фотографій видатних людей (Наприклад, «На фото Михайла Діанова»). Декламувала їх.
Про себе вона написала:
О, жінко на семи вітрах,
Які гуляють по планеті.
Згубила сум. Забула страх.
Сховалась у рядках сонетів…
І погляд твій вогнем горить.
Глядить у темряву без страху.
Хто бачив смерть - цінує мить,
Бо й миті з часом підуть прахом…
Прозвучали вірші, присвячені українському краєзнавцеві, одному з найвідоміших львівських та українських гідів, учаснику та співавтору десятків телевізійних проєктів, документальних фільмів Петру Радковцю («На смерть Петра Радковця») та учасникові театру «Не журись» Богданові Рибці («панові Дзюньові»), які відійшли у Вічність приблизно через рік один після другого. Богдан Рибка – в 2022 році, Петро Радковець – у 2023 році. Одночасно учасники заходу мали можливість побачити прекрасну роботу Володимира Слєпченка, на якій зображено поруч Петра Радковця та Богдана Рибку.
Мирослава Сидор продекламувала вірш, присвячений відомому художникові Львова, який загинув у Янівському концтаборі – Ерно Ербові.
Звучали вірші, які розкривають неповторних колорит Львова. Можна було почути у виконанні Мирослави Сидор такі вірші, як «Не пийте каву у халаті», «Львівський Дон Жуан», «У Львові - колєжанка, то не статус», «Львів… це – такий ментальний інтим», «Галицьке. Гастрономічне» та багато інших. Час збіг миттєво.
Володимир Слєпченко нагадав, що древні мая називали 25 липня «днем поза часом» і вважали його періодом між минулим і майбутнім. Він присвятив Мирославі Сидор теплі слова і подарував картину – зображення обкладинки збірки «Поезія миру та війни».
Панувала неймовірна атмосфера. Багато учасників заходу отримали в подарунок книжку Мирослави Сидор «Поезія миру та війни» з дарчим написом.
Пані Мирослава має намір провести презентацію книги «Поезія миру та війни» у Всеукраїнському єврейському благодійному фонді «Хесед-Ар’є”, де керівником програм є Денис Гамзінов; у Львівському будинку офіцерів (Оксана Козинкевич); Львівській державній музичній школі № 4.
«Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека» висловлює подяку Мирославі Сидор, Володимиру Слєпченку, Марку Сімкіну за чудову презентацію книги, а також книжковий дарунок; українській інтелігенції, присутній на заході, - за теплу підтримку.
Текст підготувала Наталя Звольська
