29 вересня 2024 року в Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека (клуб «Вивчаємо видатні постаті України»; вул. Зелена, 24) відбулася зустріч з Володимиром Сергійовичем Радовським, 87-річним письменником, родом з Чернігова, журналістом (закінчив Львівський університет ім. І. Франка), дослідником з Німеччини (м. Карлсруе), де 20 років працює в архівах, досліджуючи козацький рух на Правобережній Україні.
Зустріч з Володимиром Сергійовичем Радовським організував Роман Богданович Мелех, український спортивний діяч, публіцист, Заслужений тренер України, викладач Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Роман Мелех був присутній на зустрічі.
До книгозбірні завітали також: інструктор 62 батальйону ЗСУ 103 Львівської територіальної громади, громадянин Польщі Пьотр Павловський з м. Рибник (Сілезія, Південна Польща), який воює в Україні 2,5 роки; Роман Колодій, Головний отаман Львівського обласного козацького товариства Всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво», Голова профкому НУ «Львівська політехніка», доцент; Зіновій Цимбалістий, 1-ий заступник Головного отамана Львівського обласного козацького товариства ВГО «Українське реєстрове козацтво», викладач НУ «Львівська політехніка».
Захід був присвячений 320-річчю з часу смерті одного з найвидатніших політичних діячів України Івана Мазепи.
Розпочинаючи свій виступ, Володимир Сергійович Радовський підкреслив: «Я не оратор, я писатор».
Дослідник звернув увагу на декілька важливих моментів, які стосуються Івана Мазепи: Коли народився гетьман? Чи довіряв йому взагалі Петро І? Яке зображення Мазепи є справжнім? та ін.
Щодо дати народження Великого гетьмана. Українські історики вказують різні роки народження гетьмана у радіусі в 14 років. На думку Володимира Сергійовича Радовського, дійсна дата народження гетьмана Мазепи – 20 березня 1632 року. Дослідник посилається на Тимка Падуру (1801-1871), українсько-польського поета, композитора, автора низки пісень про козаків, який писав: «Іван Мазепа, військовий гетьман задніпровських козаків, народився 20 березня 1632 р. в місті Біла Церква в Україні». Падура зробив примітку. Ось уривок з неї: «У єзуїтському збірнику молитов кременецького монастиря було записано: «Іван Мазепа, польський шляхтич, народився дня 20 березня 1632 року у Білій Церкві. Він навчався у єзуїтів у Полоцьку за кошти князя Дмитра Вишневецького, білоцерківського старости. Лещинський, київський єпископ, ввів його до двору Яна Казимира…».
Володимир Сергійович Радовський відповів на запитання, чи Петро І довіряв Мазепі?
На думку Володимира Сергійовича, Петро І ніколи не довіряв Мазепі. Зовнішньо – так, насправді – він запідозрював гетьмана і слідкував за кожним його кроком. Зумів ввести в близьке оточення гетьмана досвідченого лікаря з групою помічників-монахів.
Володимир Радовський звернув увагу учасників заходу на книгу доктора Василя Луціва «Гетьман Іван Мазепа», видану в Торонто 1954 року. В цій книзі Василь Луців, посилаючись на славетного Тимка Падуру, залишив запис про те, що «гетьмана отруїв піп-грек».
Володимир Сергійович Радовський, зацікавившись цією інформацією, знайшов у Львівській університетській бібліотеці (вул. Драгоманова, 5) документи, які це підтверджують. Дослідник зробив висновок, що «дохтур»-грек Анастас Галатіанос, який лікував Івана Мазепу, коли довідався, що Мазепа готується до переходу на бік Карла ХІІ, зробив свою чорну справу і від’їхав від гетьмана.
Володимир Сергійович знайшов 23 портрети Мазепи. Серед них він виділив 6 портретів, які найбільш відповідають автентичному образу гетьмана. Ці портрети Радовський помістив з тильної сторони обкладинки книжки «Пророцтво автора поеми «Мазепа» англійського провидця Джорджа Гордона Байрона».. Найдавніший з цих портретів – портрет І. Мазепи з літопису Самійла Величка (1720 рік).
Стосовно пророцтва Джорджа Байрона – воно вражаюче. Володимир Сергійович подав український переклад Олекси Веретенченка поеми Джорджа Гордона Байрона «Мазепа». Ось уривок з нього:
… І знов стояв московський мур
До ще страшніших темних бур,
Коли розкованого дня
Знов загорілася різня,
І серед грізної навали
Ще більше сорому дознали
Війська могутніші стократ
І згас імперський маєстат:
Для одного удар, ганьба,
Усім – як грім з ясного неба.
Крім Володимира Сергійовича Радовського, до слова були запрошені: Роман Мелех, Пьотр Павловський та Роман Колодій.
Роман Мелех підкреслив, що світ присвятив І. Мазепі 17 творів. Також з сумом зазначив, що на сьогоднішній день неможливо встановити родинні корені гетьмана. На думку п. Романа, винищено до тла три знакові постаті України: Мазепи, Сагайдачного, Виговського.
Пьотр Павловський розповів, що спонукало його захищати Україну. Він цим живе. Просить не відвертатися від наших Захисників.
Роман Колодій, який очолює «Українське реєстрове козацтво», підкреслив, що реєстрові козаки мають осередок навіть у Японії, Болгарії. Він підкреслив, що ми зібралися пошанувати людей, які пишуть про козацтво та воюють за Україну.
На заході був присутній кобзар з Нікополя, кошовий отамин Микитинської січі Борис Бабенко. Він виконав декілька пісень:
1. Першу пісню присвятив Володимиру Сергійовичу Радовському. Вона називається «Вперед, Махно!» (муз. і слова Бориса Бабенка);
2. Другу пісню присвятив Пьотрові Павловському. Її назва – «Їхав козак на війноньку» (це народна пісня в обробці Леонтовича);
3. Третю пісню присвятив козакам. Її назва – «Коні Великого Лугу» (гурту ім. Марусі Чурай, учасниками якого є: журналіст з Ньою-Йорка Галина Руденко, Галина Чабанова, Лариса Кутинець, Борис Бабенко);
4. Четверту пісню присвятив нашим Героям сучасності, яких прирівняв до Героїв ОУН-УПА. Пісня називається «Бойові похилились знамена» (слова і муз. Бориса Бабенка).
Під час заходу було вручено ряд нагород. Орденом «Українська держава» нагороджено Володимира Сергійовича Радовського та Пьотра Павловського. Почесною козацькою відзнакою реєстрового козацтва у Німеччині «Козацька люлька» - Романа Мелеха та Романа Колодія. Козацькою грамотою за відродження духовності Українського народу, патріотизм та відданість Українській Державі – Оксану Кумецьку (керівника книгозбірні, ініціатора проєкту «Інноваційна бібліотека») та Наталію Звольську (завідувача відділом науково-консультативної та методичної роботи ЛОНПБ, ініціатора, організатора, модератора клубу «Вивчаємо видатні постаті України»).
«Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека» висловлює подяку Володимиру Сергійовичу Радовському за те, що поділився цікавими дослідженнями, а також за подаровані для книгозбірні книги; Романові Мелеху – за організацію зустрічі з Володимиром Радовським; Пьотрові Павловському – за мужність, захист нашої Батьківщини, а також за теплу підтримку; Романові Колодію та Зіновію Цимбалістому – за нагороди та теплу підтримку; Борисові Бабенку – за прекрасний музичний супровід.
Текст підготувала Наталія Звольська
