06 травня 2025 року в Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека (клуб «Вивчаємо видатні постаті України»; вул. Зелена, 24) відбулася зустріч з істориком, журналістом, дослідником Львова Юрієм Смірновим, який прочитав лекцію на тему «Поховання львівських вірмен на Личаківському цвинтарі».
Гостей привітала завідувач відділу науково-консультативної та методичної роботи ЛОНПБ, ініціатор, організатор, модератор клубу «Вивчаємо видатні постаті України» Наталія Звольська (в межах проєкту «Інноваційна бібліотека», керівник – Оксана Кумецька). Вона назвала чимало відомих вірмен, які похоронені на Личаківському цвинтарі. Наприклад, Самуїла Стефановича (1755-1858) (архиєпископа, митрополита львівської Вірменської католицької церкви, мецената); Григорія Шимоновича (1800-1875) (архієпископ львівської Вірменської католицької церкви); Ісаака Ісаковича (1824-1901) (архієпископа львівської Вірменської католицької церкви, письменника, який походив з шляхетської вірменської родини); Юзефа Торасевича (1784-1869) (польського доктора медицини вірменського походження, мецената, засновника притулку для вірменських хлопчиків-сиріт у Львові (1865)); Валеріана Кшечуновича (1790-1866) (польського шляхтича вірменського походження, засновника сільськогосподарських шкіл, автора брошур з бджільництва, конярства, шовківництва); Юліана Захаревича (1837-1898) (архітектора вірмено-німецького походження, засновника Львівської архітектурної школи, яка визначала архітектурне обличчя Львова другої половини 19 - початку 20 століття); вірменських бенедиктинок та ін. Наталія Звольська попросила п. Юрія Смірнова розповісти більш детально про ці поховання.
Юрій Смірнов зазначив, що традиційно з часів поселення вірмен у Львові померлих ховали на прицерковних кладовищах, зокрема, - при вірменській катедрі. До наших днів збереглися нагробки ХVІ-ХVІІІ століть.
Про гробівець для себе старалися також вірменські черниці бенедиктинки. Садок Баронч у своїй хроніці записав, що у 1702 році владика Б. Нарсесович збудував для них гробівець навпроти монастирської хвіртки.
Останній похорон на прицерковному кладовищі відбувся 29 квітня 1785 року, тоді поховали вірменського священника Габріеля Каспровича. Збереглася таблиця з його могили.
Наступні покоління львівських вірмени ховали на нових кладовищах, а саме Личаківському, Стрийському, Городоцькому, Жовківському. До наших днів зберігся тільки перший з них. Один з перших надгробків встановлено в 1789 році на могилі Магдалени Думської.
На жаль, вже в кінці 19 століття багато надгробків з першого періоду існування цвинтаря були знищені. Сьогодні вже неможливо знайти могили архієпископів Якова Валеріана Тумановича (помер в 1798 р.), Яна Якова Симоновича (1816 р.), Каетана Августина Вартересевича (1831 р.). У львівській пресі збереглися описи їх похорон.
8 грудня 1858 року до п'яти тисяч вірян взяли участь в похороні архієпископа Самуїла Стефановича, який помер у віці 104 роки. Пам'ятник Самуїлу Стефановичу виконано у фірмі Леопольда Шімзера за проєктом відомого скульптора Павла Евтельє. Пам'ятник, ушкоджений часом, був відновлений у 2008 році групою українських і польських реставраторів під керівництвом професора Януша Смази.
Наступник Стефановича архієпископ Григорій Шимонович керував архиєпархією у 1859-1875 роках і помер у 1875 році. На його могилі на Личаківському цвинтарі збудовано величний пам’ятник різця відомого скульптора Юліана Марковського. Цей пам'ятник визнано спеціалістами одним з найкращих на кладовищі. На жаль постать владики була значно пошкоджена, а реставрація у 2007 році викликала багато нарікань.
Григорій Юзеф барон Ромашкан (1809-1881) – це ще один владика-архиєпископ, похоронений на Личаківському цвинтарі. Його надгробок з пісковику виконав французький скульптор Антон Юліан Маріот, який у Львові працював під прізвищем Горголевський. Пам’ятник виконаний у вигляді великого кам’яного хреста, який встановлений на високому постаменті і оздоблений єпископськими регаліями.
Архієпископ Ісаак Ісакович (1824-1901), якого називали «золотоустим», помер у 1901 році від інфаркту. Поховали його при головній алеї, біля могили архиєпископа Стефановича. В заповіті владика просив поховати його скромно, без вінків і квітів. Але його похорон переріс у величезну маніфестацію галицького суспільства. У Львові був оголошений траур. Скасовано вистави у театрах, концерти, зачинено бібліотеки і музеї. Могилу архиєпископа Ісаковича оздоблює високохудожній пам’ятник, виконаний відомим скульптором Юліушем Белтовським. Пам’ятник має форми придорожньої каплиці, виконаної з каменю і оздобленої хрестом і епітафійним написом.
Останнім вірменським архиєпископом, похованим на Личаківському кладовищі, був Юзеф Теодорович (1864-1938). Ця видатна людина зробила дуже багато як для вірменської метрополії, так і для Львова в цілому. Архиєпископа Юзефа Теодоровича поховано на цвинтарі Орлят, а серце його вмуровано у стіну вірменської катедри. У 1971 році, перед остаточним знищенням цвинтаря Орлят, останки архиєпископа були потаємно ексгумовані і сховані в одному з гробівців на Личаківському кладовищі. У 2011 році останки Теодоровича були віднайдені і з великими почестями перенесені на відбудований цвинтар Орлят.
На Личаківському кладовищі знаходиться каплиця вірменських черниць-бенедиктинок. Монастир вірменських бенедиктинок у Львові був єдиним жіночим монастирем в структурі вірменсько-католицької церкви у Європі. Близько 1890 року львівські бенедиктинки вирішили збудувати на цвинтарі каплицю. Знаходиться вона на полі 5. Першою в каплиці у 1892 році була похована сестра Схоластика Янович. У наступному році там поховано ігуменю Каетану Саркісевич. В каплиці до 1939 року поховано 24 черниці. За радянських часів каплиця була частково зруйнована. У 2008 році – відбудована дирекцією Історико-культурного музею-заповідника «Личаківський цвинтар».
Лекція п Юрія Смірнова була дуже змістовною, цікавою. Багато поховань не можливо було охопити. Тому ще буде продовження у липні місяці 2025 року.
«Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека» висловлює подяку п. Юрію за гарну лекцію, теплу підтримку. До наступної зустрічі!
Текст підготувала Наталія Звольська
