До 145-ти річчя від дня народження Івана Олексійовича Буніна (1870–1953), російського письменника у приміщенні Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки представлено книжкову виставку «Бунін – поет, прозаїк, перекладач» (експонується з 12 жовтня до 1 листопада в приміщенні абонементу)
Довідка
Іван Олексійович Бунін народився 22 жовтня (за старим стилем - 10 жовтня) 1870 року у Воронежі, у родині збіднілого дворянина, що належав до старовинного дворянського роду. До 11 років виховувався вдома, в 1881 вступає у Єлецьку повітову гімназію, в 1885 повертається додому і продовжує освіту під керівництвом старшого брата Юлія.
Писати Бунін почав рано. Писав нариси, замальовки, вірші. У травні 1887 року журнал "Батьківщина" надрукував вірш "Жебрак" шістнадцятирічного Вані Буніна. З цього часу почалася його більш-менш постійна літературна діяльність, в якій знайшлося місце і для віршів, і для прози.
Вірші Бунін писав до кінця свого життя, люблячи поезію всією душею, захоплюючись її музичним ладом і гармонією.
У дореволюційній Росії Бунін, як то кажуть, "спочивав на лаврах" - тричі йому присуджувалася Пушкінська премія; в 1909 році він був обраний академіком по розряду витонченого письменства, ставши наймолодшим академіком Російської академії.
У 1920 році Бунін емігрував з Росії, до Парижа. 10 листопада 1933 газети в Парижі вийшли з величезними заголовками "Бунін - Нобелівський лауреат". Вперше за час існування цієї премії нагорода з літератури була вручена російському письменнику. Всеросійська популярність Буніна переросла у всесвітню славу.
Останні роки життя письменник присвятив роботі над книгою про Чехова. На жаль, ця праця залишилася незавершеною. О другій годині ночі з 7 на 8 листопада 1953 Іван Олексійович Бунін тихо помер. А самі похорон відбувся набагато пізніше, 30 січня 1954 року (до цього прах перебував у тимчасовому склепі). Поховали Івана Олексійовича на російському кладовищі Сен-Женев'єв де Буа під Парижем.
P.S. Ознайомитися зі всіма книжково-журнальними виставками можна тут.
