Пропонуємо ознайомитись з оглядом статті Ганни Бєлєнької, док. пед. н. «Як виховувати креативну особистість» (Бєлєнька Г. Як виховувати креативну особистість [Текст] / Ганна Бєлєнька // Дошкільне виховання. - 2023. - № 3. - С. 3 – 6.)
Однією з важливих передумов успішної реалізації в нашому непростому світі нині визнано розвиток креативності. Своїми роздумами про природу цієї особистісної риси та способи її формування в період дошкільного дитинства ділиться доктор пед. наук, професор Ганна Бєлєнька. Читайте у статті: різні рівні креативності; сталість і варіативність у розпорядку дня закладу дошкільної освіти; радість – рушійна сила креативності.
Різні рівні креативності. Авторка розглядає два рівні прояву креативності: креативність на рівні невмілості й на рівень сформованих умінь. На шляху від першого до другого рівня дитина проходить певні етапи: спостереження – наслідування дій дорослих (що є для неї зразком) – маніпулювання з матеріалами – вільна гра та експериментування, вправляння в техніці. Вилучення одного чи кількох із перелічених видів діяльності із життя дошкільника призводить до втрати інтересу, збайдужіння, а отже, й до пасивності, що унеможливлює прояв креативності. У розвитку креативності, авторка відзначає: порівняння й аналіз творчості інших митців, засвоєння наданих зразків і лише потім – спроби створення власного творчого продукту, що увінчалися успіхом завдяки великій кількості/ тривалості занять, так і сміливості виражати себе, бути іншим. Запорукою формування сміливості є відчуття взаємної довіри і розуміння між дитиною і дорослим.
Сталість і варіативність у розпорядку життєдіяльності дошкільників: У міркуваннях авторки: чіткий розпорядок дня забезпечує комфорт і стабільність життєдіяльності, надає дітям упевненості, дисциплінує, допомагає формувати здорові звички. Проте, регламентоване режимом навчання не є природним для дошкільника. Для них характерне постійне пізнання навколишнього світу, яке й мають забезпечувати дорослі, організовуючи різні види активності. Підкреслюється, що щоденний супровід педагогом індивідуального розвитку вихованців передбачає врахування їхніх інтересів та бажань. Це означає, що хтось із дітей малюватиме щодня, а хтось лише раз-два на тиждень. Для когось улюбленою справою стане конструювання з різних матеріалів, а для когось фізичні вправи чи танці. Тут, у пригоді педагогам може стати технологія блочно-тематичного планування та організації освітнього процесу за принципом методичного конструктора (авторка Н. Гавриш). Ця технологія дасть можливість реалізувати різні запити дітей і забезпечить свободу вибору виду діяльності в межах запланованої теми.
Авторка додає, що для стимулювання і розвитку творчості дітей доцільно ознайомлювати їх із творами великого мистецтва, а також проводити розмови про небуденне: людські почуття, глибини океану й космосу, мир і війну, будову і звучання об’єктів навколишнього світу, про майбутнє. Ставте дітям запитання , спонукайте до роздумів, міркувань і висловлювань. Це й будуть природні заняття з розвитку мовлення та мислення, на противагу штучним формам організації освітнього процесу.
Радість – рушійна сила креативності. До проявів креативності дітей спонукає радість – від самої діяльності, радість успіху і радість визнання.
Радість діяльності: завдання педагогів – створення радісної атмосфери під час будь-якої діяльності дітей, насамперед через забезпечення низки умов фізіологічного та психологічного комфорту (як-от свіже повітря, зручне освітлення й обладнання, естетичні матеріали і т. ін.).
Радість успіху забезпечується схвальним оцінюванням результатів діяльності дітей. Мудрість педагога полягає в тому, щоб знайти найменшу можливість похвалити, а отже, підтримати житину.
Радість визнання. Авторкою підкреслюється важливість, щоб діти усвідомили – кожен із них має свої сильні сторони, досягнення в певному виді діяльності. У когось кращі малюнки, у когось – акторські здібності, а в інших – спортивні досягнення, успіхи у кулінарії, математиці чи пізнанні природи.
У підсумку, авторка звертається до тих, хто виховує дітей, - основною умовою навчання і мотивації є атмосфера взаємної довіри дитини і дорослого. Усе інше докладеться згодом, на відповідних етапах розвитку інтелектуальної та вольової сфер у шкільні, юнацькі чи зрілі роки. Підготувала Оксана Северин
