Епізоди з життя Я. Дашкевича, пов'язані з Митрополитом
А. Шептицьким
"Луговий попис, похоронна процесія, кабінет митрополита - це те, що назавжди залишилось в моїй пам'яті як слід Великої людини"
Так підсумував свою статтю "Андрей Шептицький. Три епізоди" Ярослав Дашкевич.
Ярослав-Іван-Ананія (де Корибут) Дашкевич (1926-2010) - український історик, політолог, бібліограф, сходознавець, родом зі Львова.
Він залишив безцінний опис своєї першої зустрічі з митрополитом Андреєм, який пов'язаний з історією м. Львова.
Це було на зльоті (як тоді казали - пописі) організації "Луг", мабуть, у 1936 р. на площі "Сокола-Батька" при вул. Стрийській (у 1937 р. польська влада забрала площу). На цьому зльоті було багато луговиків і луговичок з цілої Галичини. Вони, за словами Я. Дашкевича, "ритмічно і чітко виконували гімнастичні вправи, які закінчували традиційним танцем "Аркан". Там був веселий і жартівливий видатний громадський діяч Степан Федак. Але, перш за все, зліт організації "Луг" запам'ятався назавжди Дашкевичу тому, що він вперше саме там побачив Митрополита Андрея Шептицького.
Ярослав Дашкевич описав площу "Сокола-Батька", луговиків, а також Митрополита так:
"Площа "Сокола-Батька" була еліпсоподібною. В середині місце для вправ, для спортивних зустрічей. Довкола цього еліпсу асфальтована доріжка... Луговики в одностроях - блуза кольору хакі, чорні штани - виконували вправи з палицями, а луговички - з вишиваними рушниками. Відкрилась велика металева брама і на асфальтовану доріжку повільно в'їхала чорна автомашина з відкритим верхом. У машині сидів митрополит, біла борода розвивалася, лице було приязно усміхнене. Він вітав усіх піднятою рукою, благословив луговиків і луговичок, що посхоплювалися зі своїх місць, вітаючи митрополита. Машина тричі об'їхала стадіон та зупинилася біля місця, де стояв мій батько, лугова старшина. Батько підійшов до митрополита Андрея, поцілував його в руку, підвів також мене. Митрополит погладив мене, дев'ятирічного хлопчика, по голові. Митрополит у чорному авті залишився - немов фотографія - у моїй пам'яті".
Ярослав Дашкевич згадує, що в його домі досить часто говорили про Андрея Шептицького. Його батько, Роман Дашкевич, час до часу заходив до "Юра", щоб розповісти про будні "Лугів", запросити на черговий зліт, передати відомості від екзильного уряду у Варшаві.
Мати - Олена Степанів - тоді викладач географії та історії в гімназії сестер василіанок деколи просила аудієнції в митрополита.
Другий епізод, пов'язаний з Митрополитом, який описав Я. Дашкевич, - це похорон А. Шептицького. На початку листопада 1944 р. Дашкевич приєднався до похоронної процесії, що вийшла з-під собору св. Юра. Він відчув кінець важливої світлої епохи. Після смерті Великого митрополита почалися відверті й жорстокі переслідування.
Третій епізод пов'язаний з бібліотекою А. Шептицького. Ярослав Дашкевич, який працював у Львівській філії Бібліотеки Академії наук, зробив усе можливе, щоб зберегти хоча б залишки від бібліотеки Митрополита.
Ось такі три епізоди, пов'язані з життями Митрополита А. Шептицького та Я. Дашкевича залишилися нам у спадок.
Підготувала Наталя Звольська (бібліотекар-методист відділу науково-консультативної та методичної роботи ЛОНПБ)
