12 січня 2024 року виповнюється 115 років від дня народження Марії Примаченко.
Марія Примаченко (1909-1997) – українська народна художниця.
За словами історика мистецтва Оксани Семенік, Марія Примаченко «постать особлива». Її дивовижні звірі — не просто звірі. Через них Примаченко говорить на серйозні теми: війну, соціальні проблеми, космічну програму, атомну загрозу. Мисткиня іронічна та влучна.
Художниця народилася в селі Болотня на Київщині. Росла в оточенні поліської культури. Її мати була вишивальницею і навчила цього Марію. Але відомою у своєму селі майбутня художниця стала завдяки таланту до розмальовування хат та пічок.
Твори Марії Примаченко помітила мистецтвознавець Тетяна Флору (на виставці народного мистецтва в селі Іванкові). Запросила Примаченко навчатись у майстернях київської лаври.
В Києві мисткиня покращила своє здоров’я (в дитинстві хворіла поліомієлітом). Зустріла Василя Маринчука. Закохалася. Але Василя забрали на фронт, бо почалася Друга світова війна. Її коханий загинув на фронті. Вони не встигли одружитися. Марії довелося ростити сина Федора самостійно.
Відтоді все життя Примаченко поверталася до теми війни: присвячувала роботи братським могилам та солдатам.
За сприянням Михайла Стельмаха мисткиня ілюструвала дитячі книги та видавала свою книжку «Товче баба мак». Листувалася та обмінювалася малюнками з режисером «Тіней забутих предків» Сергієм Параджановим.
Марія Примаченко жила за сорок кілометрів від місця, де сталася катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції. Після катастрофи Примаченки не поїхали з Болотні. «Квіти виросли коло четвертого блока» - дуже дорога робота мисткині. На ній зображені квіти, у яких виросли зуби, очі, язики.
Текст підготувала Наталя Звольська, завідувач відділу науково-консультативної та методичної роботи
