«… захоплювався людьми»: про Леопольда Левицького

Леопольда Левицького (7.08.1906-1973) називають львівським Пікассо.

Він народився в селі Бурдяківці (Тернопільщина). Його батько Ян Левицький, поляк, був ковалем у селі, а потім - слюсарем в залізничному депо Чорткова, куди переїхала сім'я. Мати Ольга Блюс, українка, походила з дяківської родини.

Леопольд Левицький навчався в Чортківській гімназії, Краківській Академії Красних Мистецтв, диплом якої отримав через тридцять років. Для того були причини: заборонені роботи соціального змісту, а також романтична історія Леопольда Левицького і Євгенії Надлер, які називали один одного Льольо і Ґеня.

У вересні 1939 року чортківська громада проголосила Леопольда Левицького мером міста. Але радянська влада скасувала громадське рішення наступного дня.

Художник влаштувався кореспондентом газети «Нове життя».

«Прийдіть, і нехай мої камені з вами говорять»: Євгенові Дзиндрі – 109

12 серпня 2022 року львівському скульпторові Євгенові Дзиндрі виповниться 109 років (1913-1983).

Євген Дзиндра – автор кам’яних левів, що стоять на пл. Ринок перед входом до львівської ратуші (1947 – бетон, 1981 – камінь).

Він створив галерею портретних погрудь: Т. Шевченка, І. Франка, В. Стефаника, С. Крушельницької та ін.

«Мене вражають його портрети»: до 93-річчя від дня народження Еммануїла Миська

Еммануїл Мисько (1929-2000) – скульптор, колишній ректор Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва, з 1994 – Львівської академії мистецт (1989-2000). Йому 21 травня 2022 року виповнилося б 93 роки.

Еммануїл Мисько – автор понад 200 скульптурних портретів, близько 15 надмогильних пам’ятників на Личаківському цвинтарі. Виготовляв також меморіальні таблиці. У складі групи авторів брав участь у масштабній монументальній праці – створенні пам'ятника І. Франкові у Львові.

Третього травня 2022 року виповнюється 118 років від дня народження українського мистецтвознавця, музейника, дослідника народного мистецтва Ірини Гургули (1904-1967).

Хоч Ірина Гургула народилася в м. Болехів (Івано-Франківщина), значна частина її життя пов’язана зі Львовом. Тут вона закінчила гімназію, університет (здобула ступінь магістра філософії). Працювала в Національному музеї (штатним співробітником відділу народного мистецтва), музеї Наукового Товариства ім. Шевченка (науковим співробітником відділу етнографії), музеї етнографії та художнього промислу (після смерті академіка Філарета Колесси очолила його).