07 вересня 2023 року, після літніх канікул, продовжив свою роботу Клуб «Вивчаємо видатні постаті України» «Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки». Учасники клубу прослухали лекцію Андрія Левика (головного редактора журналу «Наша спадщина»), Івана Сварника (історика, директора Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки), Андрія Гречила (історика, провідного наукового співробітника Інституту археографії та джерелознавства ім. С. М. Грушевського) «Ярослав Дашкевич і Львів».
Учасників заходу привітали директор бібліотеки Андрій Цибко та заступник директора Оксана Кумецька, керівник проєкту «Інноваційна бібліотека», в межах якого проходив цей семінар.
Оксана Кумецька підкреслила, що на сьогоднішній день дуже важлива не тільки академічна освіта, але й неформальна та інформальна , яку можна здобувати в стінах бібліотеки завдяки пізнавальним лекціям науковців.
Неформальна освіта та самоосвіта - це та ніша, той сегмент , де бібліотеки повинні зіграти ключову роль .
Модерувала захід завідувач відділу науково-консультативної та методичної роботи ЛОНПБ Наталя Звольська.
Ярослав Дашкевич (13.12.1926 – 25.02.2010) – український історик, філолог, сходознавець, бібліограф, археограф. Автор понад 1700 наукових та публіцистичних праць.
Андрій Левик розповів про дитячі та юнацькі роки Ярослава Дашкевича у Львові.
Згадалися львівські адреси, до яких мав причетність видатний львів’янин Ярослав Дашкевича: вул. Козацька, 11-а, 30-метрова квартира (тут Ярослав Дашкевич з дружиною Людмилою Шереметьєвою допомагали видавати, тиражувати та розповсюджувати славнозвісний підпільний «Український вісник» В’ячеслава Чорновола); вул. Зелена (недалеко від «Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки»; тут зараз знаходяться всі книги, матеріали Ярослава Дашкевича, впорядковується довідковий апарат) та ін.
Історики Іван Сварник та Андрій Гречило працювали разом з Ярославом Дашкевичем. Тому вони поділилися спогадами про дану співпрацю у Львові.
Іван Сварник розповів, що познайомився з Ярославом Дашкевичем у 1978 році, коли влаштувався на роботу до Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові. Ярослав Дашкевич працював у цьому архіві з 1974 до 1980 року. Іван Сварник підкреслив, що в Ярослава Дашкевича був надзвичайний аналітичний розум, який давав йому можливість роботи серйозні узагальнення. Наприклад, Ярослав Дашкевич довів, що не було законного приєднання УРСР до складу СРСР. Іван Сварник звернув увагу на статті Ярослава Дашкевича про Крим, підкресливши, що їх треба вивчати. Також наголосив на книзі Ярослава Дашкевича «Україна і Схід» (упоряд. Г. Сварник, А. Фелонюк, НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. Львівське відділення; Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2016. – 960 с.), в якій міститься 100 праць Ярослава Дашкевича, присвячених сходознавчій тематиці, історії східних етносів (калмиків, караїмів, кримських татар, сарацинів, чемерисів та ін.), зв’язкам України з країнами Сходу (Персія, Сирія, Туреччина, Узбекистан), розвитку українського сходознавства.
За словами Івана Сварника, Ярослав Дашкевич володів вірмено-половецькою мовою, якої на сьогоднішній день уже не існує. Ярослав Дашкевич читав документи, написані цією мовою.
Іван Сварник навів висловлювання Ярослава Дашкевича «Життя не ділиться на чорне і біле». Ярослав Дашкевич вважав, що в тій чи іншій ситуації людина вчинила те, що вчинила.
Іван Сварник змалював картину, яка йому запам’яталася з часу роботи з Ярославом Дашкевичем в архіві: арка з зображенням Міцкевича нагорі, австрійський стіл, одна лампа, один листок на столі без книг; за столом – Ярослав Дашкевич, який «виливає» свої думки на папір.
Іван Сварник звернув увагу на те, що Ярослав Дашкевич, який у свій час працював бібліотекарем відділу рукописів у Львівській філії Бібліотеки АН УРСР (1944-1945), старшим бібліотекарем кабінету Івана Франка (1945-1946), бібліографом цього ж кабінету (1946) у колишній бібліотеці НТШ на вул. Радянській, 24, видав збірник статей, присвячених бібліотечній справі.
Андрій Гречило розповів, що познайомився з Ярославом Дашкевичем у 1990 році у Львівському відділенні Археографічної комісії АН України, яким Ярослав Дашкевич керував. Андрій Гречило підкреслив, що тільки в свої 64 роки Ярослав Дашкевич отримав можливість вільно працювати, без переслідувань.
У Ярослава Дашкевича потрібно було завартувати на довіру. Він міг відмовити у спілкуванні навіть Президенту, заявивши: «Скажіть їм, що я не інтелігент».
Андрій Гречило згадав про геральдичні конференції, на яких виступав Ярослав Дашкевич, і про його цінні повідомлення. На сьогодні відбулося 33 такі конференції. На думку Андрія Гречила, завдяки цим конференціям є тепер багато дослідників. Особливо виділив Андрій Гречило українського історика, краєзнавця Ігоря Скочиляса (1967-2020) (церковна історія) та українського вченого, педагога, доктора історичних наук, керівника Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України Мирона Капраля (1968 р. н.) (праці про Львів).
Згадалася подяка самого Ярослава Дашкевича Галині Сварник та Андрієві Фелонюкові, які стали упорядниками книги Ярослава Дашкевича «Олена Степанів – Роман Дашкевич. Спогади і нариси» (- Львів, 2009).
Андрій Гречило підкреслив, що Ярослав Дашкевич у 1944-1948 роках працював над складанням «Словника українських псевдонімів, криптонімів та криптограм», картотеку якого після арешту автора використав радянський літературознавець О. І. Дей, видавши словник під своїм прізвищем («Словник українських псевдонімів та криптонімів (ХVІ-ХХ ст.)» (Київ, 1969).
Андрій Гречило зазначив, що Ярославові Дашкевичу в 1997 році було надано почесне громадянство м. Львова. В 2006 році Ярослав Дашкевича був кандидатом на державну нагороду України – Звання Герой України. Але після втручання Дмитра Табачника Ярослав Дашкевич на свій день народження 13 грудня 2006 року був лише нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. Але це не зіпсувало свято.
«Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека» висловлює подяку Андрієві Левику, Іванові Сварнику, Андрієві Гречилу за змістовну, цікаву лекцію.
Текст підготувала Наталя Звольська, завідувач відділу науково-консультативної та методичної роботи ЛОНПБ
