«НОВА ХАТА» (1925- 1939) – перший український жіночий журнал.
Майже 100 років тому, далекого тепер 1925, – у довоєнному Львові виходить друком унікальне видання - український ілюстрований місячник «Нова Хата», в анотації до якого зазначено, що це журнал, присвячений «модам і справам домашнього жіночого господарства». Сучасною мовою це перший на тодішньому медіа ринку конкурентоспроможний український жіночий журнал.
«Приходжу до Вас, українські Жінки і Дівчата, з вірою, що мене не відкинете, а приймете як доброго товариша і друга», - звертається редакція до своїх читачок в першому своєму номері у червні 2025 року.
Вже невдовзі видання зазначатиме, що працює «для плекання домашньої культури». Адже на його сторінках публікуються статті, що популяризують народні традиції, збереження культурної та мистецької спадщини українців. У «Новій Хаті» залюбки друкуються відомі громадсько-культурні діячі, мистецькі критики і навіть кінокритики, письменники та літературознавці.
Видавець такого коштовного медіа-проекту (а сторінки видання практично не пожовтіли через роки, що свідчить про високу якість паперу та друку!) – львівський кооператив «Українське Народне Мистецтво». А його редколегія точно знає, як навіть через століття залишатися цікавою для своїх читачів. Ще б пак! Дослідниця преси Дзвінка Воробкало у своїх розвідках зазначає, що «Нова Хата», яка виходила великим як той час тиражем – від 2 до 5 тисяч, була серйозною конкуренткою польським жіночим журналам і, попри прогнози недоброзичливців, протрималася на медіаринку Галичини майже 15 років – до початку другої світової…
Видавали «Нову Хату» незвичайні жінки того часу. Марія Громницька, банкірка та громадська діячка, редагувала видання від 1925 року із перервами в різні роки. Літературознавиця та докторка філософії Марія Фуртак-Деркач відповідала за випуски з 1926-го по 1929 рік. Це жінка, яка у роки другої світової врятувала архіви Івана Франка та Лесі Українки від вивезення зі Львова. Лідія Бурачинська-Рудик співредагувала «Нову Хату» від 1930-го по 1939 рік. Вона організовувала щорічні покази народного одягу у Львові, а вже на еміграції в Торонто видала книжку «Український народний одяг». Серед дописувачок була докторка Софія Парфанович – перша студентка-українка медичного факультету Львівського університету, яка на той час мала приватну медичну практику.
За час свого існування журнал прожив як миті слави, так і часи непорозумінь, зокрема критику з боку очільниці Союзу українок у Львові Мілени Рудницької та письменниці Іванни-Кароліни Федорович-Малицької, які звинувачували видання в аполітичності. У грудні 1929 року стався скандал - зі складу редколегії вийшла Олена Федак-Шепарович, а весь свій гонорар за рік попросила «зложити на політичних в’язнів у Львові».
Час залишив у минулому непрості моменти, тож зараз маємо нагоду просто потримати у руках цей журнал і через століття насолодитися гармонійністю видання, яке збереглося до наших днів.
На полицях нашої бібліотеки є 5 номерів «Нової Хати». За грудень 1825, грудень 1926, червень і жовтень 1931, січень 1935.
Родзинка грудневого номера 1925 року – чудова обкладинка у виконанні львівської художниці Олени Кульчицької, стаття професора Марії Омельченко – голови жіночої громади в Празі – «Українське жіноцтво в громадській праці». Є тут цікаві поради, зокрема як виготовити прикраси на ялинку.
У номері за жовтень 1931 знаходимо статтю відомої української педагогині Софії Русової. У номері за червень 1931 – нарис Ольги Кобилянської «Путіфара», статтю Д. Горняткевича «Роля жінки у повставанні українського народного мистецтва», статтю про талановиту американську журналістку Доротею Томпсон. У номері за січень 1935 вміщена стаття Олени Залізняк «Бойківські колядники» зі словами унікальних давніх колядок.
Знаходимо в журналах новинки тодішньої моди, зокрема на основі народних мотивів, медичні та косметологічні поради, господарські поради (наприклад як правильно прати), а також кулінарні «приписи» (рецепти) – як же без них! В номері за грудень 1926, наприклад, опубліковані «приписи» зупи з каляфьорами, січеної печені з яйцями, рецепт обарінок на дріжджах та маслі, посипаних маком. «Хочу облекшити Вам журбу про те, що “варити сьогодня”. Увільнити Вас від того настирливого питання, яке ранком і вечером турбує та непотрібно клопоче ваші голови», – обіцяє редакція.
Тож ласкаво запрошуємо Вас до читального залу, щоб отримати насолоду від пізнання цікавинок минулого!
НА ФОТО: Одна з редакторок Марія Деркач.
Прес-служба КЗ ЛОР ЛОНПБ