Нотатки очевидця
37 років тому завершили спорудження захисного саркофагу над Четвертим енергоблоком ЧАЕС
День 26 квітня 1986 року був вихідним, субота. Уже смертоносно-сірчаним полум”ям палахкотів четвертий реактор ЧАЕС ім.. В.І.Леніна, що усього за 110 кілометрів на північ від Києва, а ми, пересічні громадяни, проводили звичне життя. 1 травня київських школяриків вивели на демонстрацію з нагоди „міжнародного дня солідарності трудящих”. Кілька годин поспіль діток протримали на Хрещатику під пекучим сонцем. Радіаційний фон уже зашкалювало, стронцій довічно уп”явся у граніт хрещатівських кам”яниць, а діти радісно махали прапорцями. Де зараз ті малюки, і який стан їхнього здоров”я- хто скаже? Згодом, відповідаючи на докори про виведення дітей під радіоактивне київське небо, тодішній перші особи республіки- В.Щербиццкий та В.Шевченко, будуть бити себе в груди, стверджуючи, що „нічого про серйозність аварії на ЧАЕС” тоді не знали.